Translate

суботу, 20 вересня 2014 р.

В Соболівській сільській бібліотеці оформлена фото-ілюстративна виставка, присвячена 100-  річчю з дня народження Афанасія Панфіловича Титарчука



 
21 вересня виповнюється 100 років з дня народження Афанасія Панфіловича Титарчука, голови колгоспу "Росія" с. Соболівка.


Народився Афанасій Панфілович Титарчук 21 вересня 1914 року в с. Лозовата Теплицького району в сімї селянина.
Чотири класи початкової школи закінчив у рідному селі, а семирічну освіту здобув у Теплику, куди відвіз його батько. Потім закінчив в Умані тримісячні педкурси. Педагогічну роботу розпочав у селі Чернятка Джулинського  (тепер Бершадського ) району.

     У ті роки було модно вербуватися на Донбас, будови. Поманила і його юнацька романтика. Поїхав до Макіївки. Спочатку працював на будівництві заводу, згодом коногоном у шахті – там більша зарплата. А ввечері навчався у педагогічному технікумі. Вступив у комсомол. Робота була дуже важкою, без відпочинку біг на заняття.

     Після закінчення технікуму почав працювати у школі. Був активістом. Тому Макіївський райком комсомолу направив його делегатом на зїзд письменників СРСР. Бажання вчитись ніколи не покидало його. Став студентом Луганського педінституту, який закінчив достроково з відзнакою. І від інституту – делегатом на І з’їзд ВЦРПС, який проходив у Москві.

     У 1944 році відразу після звільнення Тепличчини від німецьких загарбників викликали в райком партії, сказали приймати середню школу у Соболівці. Важкими були ті роки, голодними і холодними. До того ж у селі був ще дитячий будинок, де виховувались діти-сироти. Намагався все робити для того, щоб не такою жорстокою була доля цих обездоолених хлопчиків та дівчаток.

     Згодом про нашу школу заговорили не тільки в районні, але й далеко за його межами. Шкільні дослідні ділянки визнали одними з кращих. В оранжереї вирощували овочі, квіти. За досягнуті успіхи удостоїли честі побувати на Виставці досягнень народного господарства.

     У липні 1955 року викликали в райком партії, запропонували стати головою колгоспу. Довго відмовлявся, та вговорили.

     Збори йшли кілька годин. Люди зневірились в усьому, бо все в господарстві йшло шкереберть. Він мав бути 28-м головою колгоспу. Обрали заступником голови управління ім.Суворова. Людям здавалося, що буде такий самий толк, як і з попередніми головами. Ті хоч знали сільське господарство. А це – вчитель. Та через два місяці обрали головою.

     Було дуже важко. В селі працювали цукрозавод, МТС, залізнична станція, лікарня, ще чимало інших установ та організацій, тому в колгосп йшли неохоче – малі заробітки. Згодом, як мовиться, все стало на свої місця.

     Сім господарст: «Червоний хлібороб», «Більшовик», ім. Суворова, ім. Мічуріна, «Комітерн», ім. Богдана Хмельницького, ім. Леніна обєднали в один великий колгосп «Росія»,
керівником якого і став Афанасій Панфілович.
         За його керівництва Соболівське господарство стає одним із найбагатших в Україні. Про колгосп «Росія» часто пишуть і центральній пресі. Національне радіо транслює численні передачі, знімають документальні фільми. Досить часто колгоспники села діляться своїми успіхами на Виставці досягнень народного господарства (ВДНГ) в Москві.
         Чимало колгоспників за підтримки та з подачі Афанасія Панфіловича удостоєні найвищих урядових нагород. Саме завдяки йому в селі 1969 року відкривається один із найкращих в районі будинків культури  на 800 місць, будується Будинок побуту, нова пошта, двоповерхова школа на 560 місць, перша в області сільська музична школа. Крім того в селі збудували цегельний завод, могутні тваринницькі комплекси, а при в’їзді в Соболівку відкрито меморіал односельчанам, загиблим в роки Вітчизняної вйни. Завдяки його старанням в село пішли рейсові автобуси з Вінниці.
         За трудові подвиги Афанасій Панфілович був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапору та багатьма медалями.
         В часи головування соболівчани по праву гордились своїм гарним селом та досить високим для того історичного періоду країни рівнем життя звичайних колгоспників.
         Світла Вам пам’ять, Афанасію Панфіловичу!