Клуб за інтересами

                                     

Юний читайлику!

         Запрошуємо тебе стати членом клубу за інтересами,

що діє при бібліотеці.

«Дивословчики»

 

Емблема клубу:

 

                                 

Девіз клубу:            Вірші створює мистецтво;

                            справжній поет – серце.

Статут клубу:

1.     Членом клубу може стати кожен, хто любить читати, складати   чи декламувати вірші

     2.  Хто пам'ятає, що без добрих справ, немає доброго імені

     3.  Хто вміючи щось робити сам, не відмовиться навчити іншого

     4.  Хто поганий настрій залишає за порогом бібліотеки

     5. Хто опанував акторське мистецтво і застосовує його на практиці

     6. Обговорюємо та проводимо тільки те, що цікаво усім

Члени клубу:

1.      Нарожна Юлія

2.     Денисюк Валентина

3.     Роїк Максим

4.     Сидоренко Роман

5.     Черниш Денис

6.     Народна Ганна

7.      Снігур Анастасія

8.     Коваль Олена

9.     Бондарчук Володимир

10 . Кобрін Анжеліка

 

                                   Нарожна Юлія Олегівна

Народилася  7 червня 1996 року в с. Соболівка  Теплицького р-ну  Вінницької обл.. 2013 року закінчила  Соболівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів.

З дитинства любить читати, писати вірші, а також співати, тому й записалася в сільську дитячу музичну школу по класу вокалу. 

Перший свій вірш написала в одинадцять років.

         Мамі

Дарую тобі сонечко,

Що в’ється крадькома.

Нехай в твоє віконечко

Не стукає зима.

 

Сьогодні все для тебе:

Квітки, блакитне небо.

Для наших любих мам

Пісні і тут, і там.

 

І перший цей підсніжник

Дарую я тобі,

 А ще до нього ніжний

Цілунок від душі.

 

                       Конвалії

Цвітуть у лузі конвалії-дзвіночки,

Красиві, ніжні в зеленій сорочці.

Цвітуть, мов полум’я блакитне,

Весняним цвітом і росою вкриті.

 

На них так любо подивитись мені

Зірвати хочеться й додому понести.

Але ніколи я не зірву красу природи

Хіба ж і вам її не шкода!?

 

          Вишеньки

Ми вишеньки червоненькі,

Чепурненькі та гарненькі.

Ми смачні і соковиті

Цвітом і росою вкриті.

Люблять нас дорослі й дітки,

Бо ми вишеньки-ягідки.

 

                  Осінь

Ось прийшла чарівна осінь,

Розпустила рясні коси.

Всі дерева в сукні одягнула,

А тоді їм колискову заспівала.

Як поглянеш навкруги

Всі сади, ліси, луги

Оповиті ласкою

Сонечка прекрасного.

Ось яка ця осінь ніжна

Гарна, щедра, дивовижна!

 

              Котик

Подивися на хвилинку

На чудову цю тваринку:

Гарні вушка, довгий хвостик,

Чотири лапки, маленький носик.

Баче мишку – одразу в ротик

Це, звичайно, є наш котик!

 

 

                     Снігур Анастасія Вікторівна

Народилася 1лютого 2001 року в с. Соболівка. Навчається у 7 класі Соболівської загальноосвітньої школи. Любить читати, малювати, вишивати, писати вірші.

 

          Канікули!

Канікули!  Канікули!

Настав веселий час.

Вже дітвора веселая

Біжить в футбола  грать.

 

І  сонечко  ласкаве

Всміхається  згори.

«Кидайте,  діти,  книги,

Біжіть  мерщій  сюди».

 

Вже  граються  малята,

Сміються,  веселяться.

Так хочеться їм гратись,

Що  сил  нема  навчатись.

 

Бо  цілий рік  трудились,

Читали та  стомились,

Писали,  малювали,

Співали  й танцювали.

 

Я  теж  радію  літу,

І  хочеться  мені

Співати,  веселитись

У  ці щасливі  дні.

 

Бо  літо  це  проходить,

Як   дощ  у ясний день.

І діти  в школу  підуть

А  літо  вмить  пройде.

 

Пожовкне  вся  трава  навкруг,

весь світ багряним  стане.

А  діти  будуть  сумувать

За літом  незрівнянним. 

 

            Осінь

Вже пізня осінь

За моїм вікном.

Заснуло все,

Поринуло у сон.

 

Ведмідь дрімає,

І змія, і вуж.

А птахи мають

вирушати в путь.

 

Летять вони

У теплії краї.

Бо тепло там,

Як влітку й навесні.

 

Але колись

Повернуться вони,

На Батьківщину рідну

Знову навесні.

 

               ***

Україна! Рідний край!

Ти мій солов’їний гай.

Яка краса моя земля,

ти ніби матінка моя.

 

На пеньочок сіла я,

і чую спів там солов’я.

він там витьохкує щодня

і чує спів уся Земля.

 

Хлюпоче річка у гаю,

Така красива, як в раю.

Їжак збирає там гриби,

А як знайде – несе сім’ї.

 

 

                                    Сидоренко Роман

 

                   ***

Кажуть люди: «Ти щасливий…»

Він з того сміється,

Бо не знають, як він часто

Сльозами заллється.

                    Заливається він слізьми

                    Щодня і щоночі,

                    Доки вони не пропалять

                    Його ясні очі.

Ніхто його не спитає,

Чому бідний плаче,

Тільки він один сваволю

Поміщицьку бачить.

                     Паничі тую годину

                     Ніколи не вронять

                     І бідного Кармелюка,

                     як звірюку гонять.

Має бунтар сім’ю гарну,

Та її не бачить.

Як згадає їхню муку,

Гірко-гірко плаче.

                     У село до них пішов би –

                     Вроду його знають.

                     Як він тільки повернеться,

                     відразу ж впіймають.

Не дають Кармелюку

Вільним життям жити,

Залишається йому

тільки потужити.

                     Потужити, тай робити

                     Далі своє діло:

                     Багачів всіх оббирати,

                     Бідним віддать сміло.

Ось так ідуть дні за днями,

Часи за часами.

Устим щастя не відає –

Воює з панами.

                     Нехай люди розказують

                     Про Устима вміло.

                     Всі дізнаються про нього –

                     Оце буде діло.

Ну, а зараз його ловлять

Не дають пожити,

Прийдеться йому ще не раз

Лице слізьми вмити.

                     Та нічого, друзі-браття,

                     Нехай заганяють.

                     А Устима Кармалюка,

                     Як героя знають.

 

 

                     Коротушенко Оксана

 

         Не ламай

Не ламай ти гілки,

Не топчи травинки.

Ти дивися тільки –

Скільки в ній живинки.

І не сміти в лісі,

Хоч у дереві багато міці.

А, якщо ти добрий,

 То чого чекаєш?

Щось зробить корисне,

Для  природи маєш.

 

 

                                  Роїк Максим

 

 Українська мова

Українська мова

Ніби колискова.

Українська мова

Чиста і прозора.

Українська мова

Мати для нас всіх.

Розмовляйте нею

Не гнобіть її.

 

                 Глобус

Я круглий , як сонце

Потрібен я всім.

Дорослим я вірний

І дітям малим.

Зі мною вивчають

Всі ріки, моря

І навіть великі

Й малі острова.

В дорогу підеш

Не забудь і мене

І правильний шлях

Завжди обереш.

 

         Два солдата

 Два солдата на війні,

А в хаті два брата.

Їх забрали на війну

Тільки воювати.

І не знають: чи вони

більш зайдуть до хати,

Де виховувала їх

Їхня мудра мати.

 

     Афганістан

Прийшов наказ,

Щоб відібрати кращих.

Підготувати до афганської війни.

У руки дали автомати

У бій послали…

 Але, щоб  не програвати –

Додому з перемогою прийти.

 

Кобрін Анжеліка

«Село»

08.04.2011

 

Моє села, мій ліс і поле –

Усе красиво, все навколо,

Мій дорогий безмежний край,

Село моє, неначе рай.

 

Є люди тут і знаменитості

І дуже-дуже працьовиті.

Ніхто й хвилини не марнує,

А все працює чи майструє.

 

І біля хат в усіх криничках

У них тече смачна водичка

Й традицій тут не забувають

Усе їх дуже добре знають.

 

Люди тут живуть чудові

Поважають свою мову

Й річку, й землю, й небеса

Село моє – це все краса.

 

 

Моє рідне село

 

Моє рідне село,

моя Соболівка

лебедине крило

рідна домівка.

І ниви  й ставок

Розмаїття квіток

І лани і ліси

Повні зерен колоски.

І поля і гаї

Милозвучні солов’ї

Верби, люди й калина –

Це моя рідна родина

Мій єдиний рідний край

Соболівка – це мій рай.

 

Літо люблять діти,

Бо літо – це тепло

Літо люблять квіти

І їх любить воно.

Без літа всі сумують,

І радісно в той час

Коли воно приходить

Та ще й вітає нас.